Героями нового материала в рамках спецпроекта «Сніданку з 1+1» и Viva.ua стала творческая семья украинских музыкантов – Ната Жижченко, известная как Onuka, и Евгений Филатов, создатель группы The Maneken, саундпродюсер и композитор. На съемку пара пришла вместе со своим песиком Пифом, которого называют главным членом семьи и своим главным вдохновением. Viva.ua публикует расширенную версию телеинтервью со всеми подробностями, которые остались за кадром.
- Вы уже 11 лет вместе, а как вы познакомились?
Ната: Я чула про Євгена, але ми не були знайомі особисто. Знала, що є такий дуже талановитий музикант із Донецька, який також займається електронною музикою. Через якийсь час ми познайомилися на концерті, під час спільного виступу гурту Tomato Jaws, вокалісткою якого я тоді була, та діджей-сету Євгена Філатова, який ще виступав під ніком Dj Major.
- Женя, какое было ваше первое впечатление о Нате?
Женя: Я тогда подумал, что это самая грустная девушка на свете. Когда я ее встречал, постоянно было ощущение, что у нее что-то случилось: она всегда была в себе и как будто чем-то огорчена. Спустя время выяснилось, что это просто особенности внешности и характера.
- Вы такие разные, но при этом уже столько лет вместе. Как вам это удается?
Ж.: Наши счастливые отношения строятся как раз на этих противоположностях. Если хотите повеселиться, то со мной, а если погрустить, то это с Натой. Она – белая, а я – черный, если можно так выразиться. Она –грустная, а я – веселый. Так родился и укрепился наш творческий союз.
- Когда вы поняли, что влюбились?
Н.: Якщо чесно, то я спочатку закохалася в музику Жені та його талант. Мене надзвичайно надихало те, що Євген робить все сам: співає, пише тексти та мелодії, робить аранжування. Такий «self-made man», мене це дуже вразило. Я не можу сказати, що це було прямо кохання з першого погляду, це радже таке кінематографічне поняття, але те, що симпатія й така сильна закоханість виникла майже одразу і заполонила весь мій мозок, то це 100 %.
Ж.: После того творческого вечера Ната предложила проехаться на мопеде, и она с сумасшедшей скоростью покатала меня по всему городу, а потом мы пошли в клуб.
В какой-то момент я решил ее спросить: «Можно тебя поцеловать?». Это самый глупый вопрос! Никогда так не делайте, нельзя спрашивать разрешение. После отказа я почувствовал всю суть неловкости этой ситуации, но я все равно решился на этот важный шаг и поцеловал Нату.
- Как прошло ваше первое свидание?
Н.: Одразу після того, як ми познайомились, я розповіла, що дуже цікавлюся темою Чорнобиля. І Євген сказав, що він також хоче поїхати. Це закріпило нашу цікавість один в одному. Взагалі, спільні інтереси – це основа будь-яких взаємовідносин. І така спільна пристрасть знову ж таки нас об’єднала.
Ж.: На самом деле, я человек легкий на подъем, и поддерживаю любые инициативы, но потом в последний момент могу сорваться. Поэтому тогда Ната первый раз осталась у меня ночевать, чтобы я не проспал, и мы в 6 утра уехали в Припять. К тому же я понимал, что меня поездка в Чернобыль тоже интересует гораздо больше, чем просто провести время в каком-то баре или в кафе. Это же скукотища! (смеется) Кто-то любит экстремальный спорт, кто-то прыгает с резинкой, а нам нравятся такие интересные места как Припять.
- Как Евгений сделал предложение?
Ж.: Я сделал предложение Нате 31 декабря на парковке McDonald's. Мы пили кофе в автомобиле и понимали, что сейчас каждый из нас уезжает выступать на новогодних корпоративах. А я ранее дал себе обещание, что сделаю предложение именно в этом году, но как обычно тянул до последнего, поэтому вскочил в последний вагон, так сказать. Получилось немного скомкано и не очень красноречиво, но по крайней мере честно. И главное же результат (улыбается).
Н.: Якщо чесно, я навіть не очікувала, бо за 8 років я вже опустила руки. Очікувала набагато раніше, а потім мені це стало нецікаво. Звучить жахливо, напевно, але я в тому перестала вбачати сенс, бо ми піднялися на вищій щабель, ніж просто подружжя. Ми набагато більше один в одного проросли. Це рішення скоріше було прийнято для того, щоб порадувати наших батьків.
- Недавно вы сделали общую татуировку. Что там изображено?
Ж.: Мы сделали эти татуировки пару месяцев назад. Это две кисти, которые держат одну нить. Когда мы стоим вместе, у нас как бы одна нить, которая связывает нас вместе.
- Как распределены обязанности в вашей семье?
Н.: Ми не розподіляємо сімейні обов’язки, тому що вони всі на мені.
Ж.: Все по классике: мусор и собака - это мое. Хотя на мусоросортировочную станцию ездит тоже Ната.
- Как часто вы признаетесь друг другу в любви?
Ж.: Каждый день. И не потому что это необходимо, а потому что нам этого действительно хочется.
Н.: Але чесно з плином часу все менше хочеться тиражувати свої стосунки.
- Что эти отношения принесли в вашу жизнь?
Ж.: Вы знаете, у нас обоих появилось больше целей в жизни.
Н.: З початком наших відносин в мене ще більше розвивався перфекціонізм, самоконтроль і самоаналіз. Це були такі маленькі, поетапні короткі кроки – стимул співати краще, краще писати пісні і самій ставати кращою, глибшою, досконалішою. Хоча довіритися Жені як людині мені було непросто. Рік за роком, навіть не день за днем… Але в фіналі це переросло в повну довіру та надійний тил. Можу сказати, що для творчої людини, коли у тебе є тил, – це прекрасна платформа для того, щоб творити.
- Вы даете друг другу какие-то прозвища?
Ж.: Я – Сеня, а Ната – бухтяша или малышня. Вот так вот у нас. Стереотипные уменьшительно-ласкательные – это не про нас. Мы брезгуем (смеется).
Н.: По іменах ми точно один одного не називаємо. Але іноді буває «Наточка».
- Вы уже давно вместе. Есть ли привычки, которые вам не нравятся в друг друге?
Ж.: Наточка очень любит порядок, поэтому она застилает постель, когда я еще в ней сплю (смеется).
Н.: Я не можу сказати, що мене щось дійсно бісить. Я приймаю Євгена таким, яким він є, бо в нього, як і в мене, доволі своєрідний характер, норов й уподобання. Я комплексно приймаю все те прекрасне, що мені дано в ньому. Це – характер, душевність, порядність, можливість пристосовуватись до будь-яких умов і безперечно нереальний талант, що фонтанує. Всі його недоліки перекриваються цим талантом. Тому якісь недопалки, які мені доводиться прибирати, – це один з пунктів, до якого я пристосувалася. Пилити за те, що щось неприбрано, – це досить нерозумно, бо за 11 років мабуть відсохне рот про це казати. Тому я просто мовчу (посміхається).
Ж.: Наточка – хорошая, очень хорошая. У нее нет недостатков, она моя любимая.
- Случаются ли в вашей семье ссоры и скандалы? И кто первый в семье идет мириться?
Ж.: Поскольку мы разные как личности, то обсуждение каких-либо творческих моментов, выбора или принятия решения, могут очень быстро перерасти в конфликтную среду. У нас бывают споры, иногда даже на повышенных тонах, но это нормальная практика для достижения правильного решения в конце. Это нисколько не портит атмосферу в нашем доме. Это два цвета, которые при смешении дают самый интересный оттенок.
Н.: Перший йде на мир той, хто більше винуватий. Взагалі, є така теза, яка мені дуже близька.
Якщо ти знаєш, що ти точно правий, а твій партнер – ні, але ти перший ідеш на мир, це і є ціна твоїх відносин. Саме такі відносини мають сенс.
- Остаются ли чувства такими же сильными с годами?
Н.: Мені здається, що почуття згасають лише в ракурсі пристрасті, бо її дійсно дуже важко підтримувати з роками, цей флірт-фактор поступово згасає. Стосунки продовжуються, коли ця пристрасть та флірт трансформуються у довіру, взаємоповагу, взаємну цікавість та дружбу. Мені здається, що коли парам не вдається пройти цей шлях, вони розпадаються, бо немає заміщення цим бурхливим почуттям.
- Что для вас означает семья?
Ж.: Семья - это самые близкие люди. Это то, над чем мы не шутим и о чем особо публично не говорим. Это самое ценное, что есть в нашей жизни.
Н.: Любляча родина – це надзвичайна цінність і дуже велика рідкість. Це варто важкої щоденної, щогодинної роботи усіх її членів.
- Что для вас означает слово «любовь»?
Н.: Кохання – це точно глибше, ніж хімічний і фізичний процес, це призначення людини.
Ж.: Я скажу одним словом - взаимопожертвование. Когда ты любишь – ты отдаешь, не принимаешь. И когда два человека жертвуют собой ради друг друга.
Інтерв'ю: Олена Квітка
Фото: прес-служба 1+1
